Господь наш Іісус Христос рішив щоб, перед Своєї Животворчої смерті, взявши трьох Апостолів, Петра, Якова та Івана, і вийти з ними на Таворську Гору, де щоб показав їм Свою божественну славу.

           Чому це зробив ?  – На це питання знаходимо відповідь в кондаку  свята Преображення. «На горі преобразився єси Христе Боже і ученики бачили славу Твою, скільки їм можна було, щоб, коли побачать Тебе розп‘ятого, страждання Твоє зрозуміли добровільне і світові проповідували, що Ти єси воістину Отчеє сяйво».

           Своїм Преображенням, Господь Іісус Христос випереджує Царство Небесне.  Він так і називає Його. Шість днів перед цим Господь сказав: «Правдиво ж кажу вам, що деякі з присутніх тут не  зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже»  (Лк.9,27). Св. отці кажуть що тут заховується глибока тайна і нашого преображення.  І ми не ввійдемо у вічне життя, якщо не причастимось красотою і славою Царства Божого, перед відходу з цього життя. Іншими словами: якщо не преображимось у земному житті. Про це і просимо у тропарі  свята Преображення: «Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі». Це прохання основується на словах Св. Письма. Відносно цього маємо два заклики – щодо нашого преображення – ,один в Старому Заповіті, а інший в Новому Заповіті.

                Псальмист і цар Давид каже: «Блаженна людина, що у Тобі має допомогу Господи: сходження у їхньому серці до Тебе… вони ходять від сили до сили і показуються перед Богом у Сіоні» (Пс.83, 6-8). Як пояснюють ці слова св. отці ?

                Св. Василій Великий та Св. Іван Золотоустий, пояснюючи ці слова, кажуть:   «Від сили у силу є сходженням тих, які подвизаючись ростуть від однієї чесноти до іншої. Той хто вдосконалився в чесноті, побачить Бога в Сіоні, Сіон означає споглядання. Отже, верх блаженства є споглядання Бога, не так, який Він є у сутності, але наскільки благоволить відкрити Себе».

                Св. Кирило Олександрійський пише: «Які сходження? -Ясно, що до неба, тому що вважаємо в собі і надіємось що піднімаючись до верхньої Матері, до небесної Церкви, так будемо разом з Христом, Спасителем всіх».

               Св. Іван Ліствичник пише: «Чесноти подвижників є подібні до драбини Якова, тому що будучи прив‘язані одна до другої піднімають до неба, того хто хоче підніматись».

               У Св. Григорія Великого находимо такі пояснення: «Якщо не було-б сходів у підняттю серця, то псальмист не говорив би: вони ходять від сили до сили». Світлої пам‘яті, от. Дмитрій Станілоє уточнює: «Кожний з цих сходів є вихідною точкою для нового сходження, тому що відкриває зір і путь для найвищого сходу».

               Блаженний Теодорит пише: «Подвижники ростуть в чеснотах кожної днини і добавляючи добрі вчинки, здобувають багато сили». Наш румунський славний подвижник Арсеній Бока каже: «З цією невимовною силою, яка приходить від Бога, людина перемагає будь-яку спокусу і скорботу».

            Це все нас веде до сповнення слів псальмопівця: «Господь подасть силу народові  Своєму» (Пс.28,11).

             Другий текст Св. Письма який говорить ще найвиразніше про наше преображення знаходимо в посланнях Св. Ап. Павла. Говорячи про блискучість лиця Мойсея, коли зійшов з Заповідями, Св. Ап. Павло пише: «Ми ж з відкритим обличчям, як у дзеркало дивимось всі на славу Господню, і змінюємось в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (1 Кор. 3,18). Тоді ізраїльський нарід не міг дивитись в лице Мойсея, через його блискучість.

            Блаженний Єронім пише: «Святі дістали, ще тут у земному житті завдаток вічності, вічної слави. Перший був Мойсей, якого лице дуже променіло, подібно блискавки і подібно сонцю (Вих. 34,29-35). Другий був Ілля, який до неба був піднятий в одному возі огняному і який не відчував якесь схильовання, внаслідок вогню. Степан, тоді коли був вбитий камінням мав лице подібне до ангела, що бачили всі». Дуже цікаве пояснення слів Св. Ап. Павла знаходимо в одного з тлумачів Св. Письма. «Тепер всім дано те, що колись було привілеєм лишень одного Мойсея бачити славу Господню… Мойсеєва слава, випромінюючи все більше слабшала і зникала; християнин, навпаки, завдяки Духові преображується у все більш досконалий образ Божий у Христі, Господнього Духа».

              «Підняття до спасіння є повільне і безпечне і означає бути кращий сьогодні ніж вчора, а завтра бути кращим ніж сьогодні», писав митрополит Вартоломей, славний  тлумач Св. Письма.

                Силу Божу, силу Св. Духа дістаємо, ми православні християни, через Св. Літургію, завдяки якої можемо оновлюватись, тому що Св. Літургію православні богослови називають «безперервним християнським преображенням». На кожній Літургії, священник молиться – при перетворенню Дарів – просячи Господа: «….зійшли Духа Святого на нас і на цих Дарів». Велика тайна!

Лишень в цьому контексті можемо розуміти правильно слова псальмопівця:  «Посаджені в домі Господнім, цвітуть на подвір‘ях нашого Бога» (Пс. 91,14).

      У пророка Даниїла знаходимо дві великі тайни. Перед тим як говорив про скасування «повсякчасної жертви» (Дан.12,11), тобто Св. Літургії (при антихристові), він говорить про очищення (преображення) багатьох (Дан.12,10). Означає, що перед кінцем світу багато них оновляться через Св. Літургію, як нам говорять великі Божі  подвижники.

                                                                    Прот. Микола Лаурук