Наші православні свята дарують нам потрійну благодать: біблійну, Гімнографічну (тексти богослужіння), та іконографічну (ікона свята). Хоча  невичерпним джерелом цієї потрійної благодаті являється біблійний опис свят, все-таки богослужіння та ікона свят допомагають  нам розуміти докладніше красоту і багатство наших свят. Бажаю, цим разом, говорити про ікону цього свята. Це свято нагадує нам про те що сталось з Святою Сімєю у сороковий день після народження Спасителя світу Іісуса Христа. Наш український агіограф, Св. Дмитрій Ростовський пише: «..Коли після Різдва Господа нашого Іісуса Христа сорок днів минуло і час очищення Законного сповнився, Пречиста і Преблагословенна Діва Мати вирушили з Вифлеєму зі святим Йосифом, Обручником у Єрусалим до храму Божого, несучи сорокденне Диття-Христа. Прийшли сповнити закон Господній, щоб очиститися після народження принесенням належної Богові жертви, та ієрейською молитвою і щоб поставити перед Господом первородне Диття і викупити Його встановленою  ціною, як же про те Господь у Старому Заповіті  велів Мойсеєві і написати в його книгах… Божа Мати нині в церкву із Законодавцем прийшла, прийшла очиститися, хоча не потребувала очищення як неосквернена, чужа спокусам, нетлінна, пречиста: Вона бо зачала без мужа і народила без болю і без пошкодження дівочої чистоти своєї… Та що народила чистоти Джерело, як нечистоті належати могла ? ».

          Але, перед тим щоб говорити про ікону Стрітення, проситься зробити одне, необхідне уточнення, а саме: втеча  до Єгипту  Святої Сім’ї була до Стрітення, чи після Стрітення? За наукою Св. Івана Золотоустого, Св. Єфрема Сиріна, Св. Максима Сповідника, Св. Симеона Метафраста та всіх святих отців і богословів, втеча до Єгипту зробилась після Стрітення.

          Ікона Стрітення зображає – в храмі слідуючі особи: Богомладенця  Іісуса, Пресвяту Богородицю, праведного Симеона, пророчицю Анну, та Йосифа- Обручника Матері Господньої. Диття  Іісус не є зображений на руках Своєї Матері, але на руках праведного Симеона, який з великою побожністю тримає  Його, а Диття Іісус благословляє його. Те що не є написано в Св. Письмі, але зберігалось Св. Традицією і всі  автентичні тлумачі іконографії цього свята спогадують, що: «За давнім звичаєм руки Симеона покриті – з пошани до царського маєстату Іісуса» (Яків Креховецький в книзі <Богослов’я та  духовність ікони>). Візантійські історики Геджесіп і Никіфор Каліст (про яких говорить і отець Клеопа), та між іншими Монах Григорій Круг (в книзі <Роздуми одного іконописця про значення і призначення ікон> в  рум. перекл.) кажуть що праведний Симеон був священником  і жив 300 років до Христа. Він сумнівався, перекладаючи книгу пророка Ісаї, відносно слів що діва народить Спасителя (Іс.7,14) і зато було йому звіщено що не помре поки не побачить своїми очима Народженного Месію. З-за цього він сказав до Богомладенця: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо бачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народями, Світло на просвіту поганам і на славу народа Твого Ізраїля!» (Лк. 2,30-32). Ці слова здивували Пресвяту Діву Марію та Обручника Йосифа, ці слова стали головною молитвою на наших Вечірнях. Св. Єв. Лука пише що Симеон їх благословив і сказав пророцтво про Диття Іісуса і про меч який прошиє душу Його Матері (Лк. 2,34-35).

          Отець Клеопа має цікаву замітку і каже що Симеон був священником тому відважився їх  благословити «Спаситель сидить на руках праведного Симеона не як одне звичайне диття – каже монах Круг – але як Цар  сорокденний поставлений на троні».

             «І хоча однією з центральних постатей  на іконі є Богородиця, все ж не вона головний персонаж празника. Довіривши своє Диття Симеонові, Богородиця взяла участь у сповненні історії спасіння мовчазним служінням… Маленький Іісус вказує на серце Богородиці, підтверджуючи пророцтво старця Симеона: Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, тай тобі самій меч прошиє душу. (Лк. 2,34-35)», пише в кннзі <Ікона і Літургія> Іштван Іванчо.

               Інші дві особи іконографії Стрітення, то  пророчиця Анна і Обручник Йосиф. «Пророчиця Анна, однією з перших сповнює місію проповідування Христа народові. Вона оповідає про Іісуса всім, які чекали визволення від Спасителя (Лк. 2,38). Св. Йосиф зображений із жертвоприношенням, яке було приписане з двійкою голубів (Лев. 12,8). Це була жертва яку складали незаможні люди», пише  Яків Креховецький ( у вищезгад. книзі).

               Св. Максим Сповідник, описуючи  Стрітення Господнє, каже що Св. Євангелист Лука пише: «Йосиф і Марія дивувалися тим що про Нього було сказано» (Лк. 2,33). Назвав Йосифа  ім’ям своїм, бо він не був батько Дитини, ані чоловіком  Матері Дитини. Зато він названий Йосиф  і нічого більше» (в книзі <Життя Матері Господньої> – в рум. перекл.).

           Сорокденна днина з земного життя Спасителя є названа Стрітенням, тому що: «Принесення  Іісуса до храму є прообразом зустрічі нашої з Богом» сказав один з тлумачів іконографії Стрітення.

            Дванадцятирічний  Іісус у храмі сказав до Матері Своєї і до Обручника Йосифа: «Чого ж ви мене шукали? Хіба ви не знали, що повинно мені бути в тому що належить Моєму Отцеві?»  (тобто в храмі ) – Лк. 2,49.

             Тими ж самими словами говорить Господь і сьогоднішним християнам.

ЗНАЧЕННЯ ОСВЯЧЕННОЇ СВІЧКИ

        На свято Стрітення Господнього в наших православних церквах служиться освячення свічок. В кожній православній хаті треба щоб було освяченної води і освяченної свічки. Дуже приємно бачити як наші православні християни зберігають прадідівську традицію вечеряти на Свят Вечір Різдвяний, на Свят Вечір Одорщаний, на Паску з запаленою свічкою.

         Так само, приємно є бачити як наші вірники чекають  священника з запаленою свічкою на освячення хат (на Одорщі).

          Зберігаючи цю правдиву традицію, ми йдемо дорогою якою йшли старозавітні праведники і первісна християнська Церква (Д.А. 20,7-8).

           Свічка для нас є  жертвою і символом. Вона «…керує наш розум до Бога, який нам дає життя і освічує  всі наші путі», научає один румунський богослов.

            Коли говоримо про символ свічки, то перша думка веде нас до Христа, Спасителя нашого, якого праведний Симеон назвав  Світлом,  Яке просвітлює людство (Лк. 2,32). В наших українських Требниках маємо дві молитви для освячення свічок. Якраз перша молитва  утверджує нас в цьому переконанні.

             «Господи Іісусе Христе, Світе істинний, що просвіщаєш кожну людину, яка прихрдить на світ, Вилий благословення Твоє на ці свічки і освяти їх світлом Твоєї благодаті. Дай, Милостивий, щоб як це світло, огнем видимим запалене, проганяє нічну пітьму, так щоб наші серця, огнем невидимим, цебто світлістю Духа Святого, просвіщені, оминули сліпоту всіляких гріхів, щоб змогли ми очищеним оком душі бачити те, що Тобі благоугодне і для нашого спасіння потрібне…». Інша молитва має теж глибокі прохання. Просимо Бога  Всемогутнього щоб  злив на свічки  «росу благодаті Пресвятого Духа… і щоб  зброєю світла зодягнені сподобилися досягти невечірнього світла…».

             Св. Симеон Солунський, великий літургіст , каже що є шість причин освячувати свічки.

1. Подібно тому як свічка є чистою (з чистого воску) і наші серця треба щоб були чистими.
2. Подібно тому як  свічка є м’якою,  так і наші душі треба щоб були підтатливі (еластичні) поки їх  не направимо за наукою Св. Євангелія.
3. Подібно тому як свічка є зроблена з квіткових пилок (polenul florilor) і має приємний запах, так і наші душі щоб мали аромат благодаті Божої.
4. Подібно тому як свічка коли горить зливається  і держить вогонь, так треба і нам боротися щоб здобули з’єднання  з Богом.
5. Подібно тому як свічка коли горить освітлює темряву, так  і світло Христове, що в нас, хай освітлює людей , щоб вони  дали славу Імені  Божому.
6. Подібно тому як свічка дає своє світло щоб освітила темряву  людини, так і світло чеснот (lumina virtuților), світло любовиі  і миру хай  характеризує християнина.

Прот. Микола Лаурук