РОЗП’ЯТТЯ   ХРИСТОВЕ

 

За Господом Іісусом Христом ішли до страшної Голгофи «…натовп великий людей і жінок- правда, чесних людей- які плакали та голосували за Ним. А Іісус обернувся до них та й промовив: дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, -за собою ридайте й за дітьми своїми!… бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лк.23,27-31).

        Для того щоб в наших серцях народились, оновились почуття страху Божого, любові до Бога, ненависть до гріха, спогадаймо собі пару з описів  тяжких страждань, які ради нас переніс Спаситель і Який назвав  Себе <зеленим деревом>.

       В одній з стихир <Чину Святих і Спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа> чуємо такі слова: «Кожна частина Святого Твого Тіла зневагу за нас перетерпіла: голова-терновий вінок, лице-запплювання, щоки -удари, уста-жовч, вуха- огидну зневагу, плечі-биття, руки й ноги-цвяхи, ребра-списа, і все Тіло- розпʼяття на хресті. Ти що постраждав за нас і від страждань визволив нас, чоловіколюбства ради зійшов до нас і підніс нас, Всесильний Спасе, помилуй нас». Старозавітній пророк Ісая, вісімсот років до Христа, говорив про страшні страждання  Його (53 -а глава).. «І ми бачили Його і не не було в Ньому ні вигляду, ні краси» (Іс.53,2). Страшні слова: не було в Ньому вигляду на нормальну людину!   

        Після релігійного суду, Господь мусів підчинитись  цивільному суду. Цим судом керував Пилат. Жінка його, на імʼя Клаудія Прокурора попередила його щоб не зробив ніякого лиха ІісусуХристу, бо вона  багато постраждала в сні з-за Нього. Можливо, з цієї причини, можливо сам від себе, Пилат хотів звільнити Господа нашого Іісуса Христа. Дозволивши воїнів збичувати Христа  і після  поганого збичування , коли воїни зодягнули Його в багряницю, а на голову поклали терновий вінець, Пилат виводить Його на двір і каже: <Ось чоловік!> (Ін.19,5). Іншими словами: Цей виглядає тепер на чоловіка! Він думав що народ змилується над Господом і зупиниться на цьому, або як каже Джюзеппе Ріціотті:  «…чи ще далі нападати на людину в такім стані?» (в книзі <Життя Іісуса Христа>). На превеликий жаль, милості не було в запеклих серцях! Господа, через Якого світ був створений є ведений на інші тяжкі муки і на розпʼяття.

        Спогадаємо і слова іншого старозавітнього пророка про Страсті Христові. «Бо оточили мене пси многі, юрба лукавмх обступила мене; вони пробили руки і ноги мої. Порахували всі кості мої… Розділили між собою одежу мою.» ( Пс.21,17-19) Як пояснює блаженний  Теодорит Кирський порахування костів Христових?  «Прибиваючи – Мене до Хреста -настільки натягали Мене, що лехко їм було знати і число костів Моїх» (в книзі <Пояснення  150 псалмів  пророка і царя Давида>).

        Великому нашому українському подвижнику, св. Дмитрію Ростовському був даний від Бога величезний дар. Через ангела, було йому явлено подрібно всі кари які переніс за нас Спаситель Іісус Христос.  У 1978 року була видана, в друге, на румунській мові, в Єрусалимі, книга <Болісне оповідання про велике число Страждань Господа нашого Іісуса Христа>. Спогадаємо пару з цих данів. Протягом Своїх Страждань, Господь пролив криваві краплі 67200, перетерпів 6.666 ударів і мав 5000 ран.

         Св. Ап. Павло пише коринтянам: «Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони» (1 Кор.6,20).

І Св. Ап. Петро пише : «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною Кров ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти»(1 П. 1, 18-19).

           Роздумуючи над страшними Страстями Спасителя нашого Іісуса Христа, ми покликані не завдавати Йому інших ран. Глибокі є Божі тайни, Небесний наш Отець хотів явити ворогові людства що людина яку створив Він через Сина Свого і в Св. Дусі може бути послушною, навіть до смерті, яка-б вона не була. Це зробив Новий Адам, Спаситель світу, який ранами Своїми примирив нас з Богом і відкрив нам рай, закритий непослушністю своєю старий Адам.

            Подумаймо глибоко над однією з стихир Страстів Христових.  «Так говорить Господь до юдеїв: народе мій, що Я заподіяв тобі, або чимогірчив? Сліпців твоїх Я просвітив, прокажених очистив, чоловіка, що хворий у ліжку лежав, з постелі підняв. Народе Мій! Що зробив Я тобі, і чим ти відплатив? За манну -жовч, а за воду – отцтом. Замість любови до Мене, ви прибили Мене цвяхами до хреста. Надалі не терпітиму цього: покличу до Себе народи Мої, і вони прославлять Мене з Отцем і Духом, а Я  дам їм життя вічне».

от. Вікарій Микола Лаурук

Leave a comment