«Слава Богу на висоті і на землі мир, у людях благовоління» (Лк. 2,14).

В дійсності дивна, повна мудрості й таїнства ця ангельська пісня,тому що мир поставлений, начебто посередником між славою Божою і людським благоволінням. Ось дуже цікава річ: мир дарується землі, а не людям! Через провину людина віддалилась від Божого дару й зробилась ворогом Божим. Якраз зате приходить Владика творіння, щоб зробити мир між Богом і людьми.

        Очевидно, мир є тим ділом, якому кінець божественне воплощення, а кінець воплощенню – то спасіння і визволення людства. Отець благословив, Син поселився і Дух Святий разом співдіяв для того шоб людство було з’єднане з Богом, через мир. Розуміючи спасіння як непереможений мир і як невимовне Боже чоловіколюбіє, прославляємо й не перестаємо прославляти Того, Котрий дає нам доброту і дар. Блаженний Павло також називав Його миром, конкретніше Тим хто спричинив мир, говорячи: «Христос є наш мир, Котрий створив з обох одне» (Єф. 2,14). Котрі то є обидвоє? –  Істинний Бог і людина, котрих з’єднав у цім мирі. Посередник між Богом і людьми,- сам Іісус, Чоловіколюбець, через воплощення.

         Правдива ця ангельська пісня, тому що мир поставлений посеред славою Всевишнього й людським благоволінням, мир дається не тільки людям, але й землі. Земля є центром всіх планет,земля є центром всього, вона є непохитна й нерухома, навколо неї все рухається, її все оточує. Подібно до того, як земля є центром всього, так і мир є центром добрих вчинків…, мир є головою всіх добрих вчинків. Нерухома земля і мир непохитний, там де є мир, нема руху й заколоту. Мир є Сам Христос,по науці Св. Ап. Павла, тому що Христос є істинний Бог і чоловік. Він непохитний, тому що Він Бог.

          Потомство Рувима було благословенне, тому що Рувим примирив своїх братів, котрі розлютились на Йосифа ,що був прообразом Владики Христа.

          Досліджуючи Божественне Писання, богослови замітили що при творінні світу, Творець називає творіння «добрим» (Бут. 1 ,ст.:10,12,18,25)  і тільки по закінченню всього, Творець говорить, що воно є «дуже добрим» (Бут. 1,31). Коли творив частини, Творець бачив їх розділені між собою, а коли відпочив від всієї праці Своєї, бачив їх з’єднані між собою. Цьому        з’єднанню, якого початок є мир, сказав: «…воно дуже добре» (Бут. 1,31).

          Бог- сильний любитиль миру, зате й названий: Господь миру і Бог миру (Іс. 9,6). Господь молить Отця, щоб обдарував Своїх учеників і тих що  іменуються християнами, мирною і духовною єдністю з Богом і одних з другими, говорячи: «Отче, дай їм, щб були єдине як і ми є єдине» (Ін. 17,22).

          Тоді, коли народився Господь, світ був обдарований глибоким миром. Кесар Август не міг був зробити перепис всіх, які були під його владою, якшо б не мав миру. Цей мир дарував Господь Своїм ученикам, неначе особистий скарб, говорячи їм: «Мир Мій даю вам» (Ін.14,27). Отже, таїнство тілесної ікономії Божої почалось від миру і в мирі завершилось.  Цього миру просім милостивно від Первенця і Владики миру, взиваючи:  Владико, Христе Царю! Котрий все разом примирив надістотним Твоїм  воплощенням принизив Себе, прийнявши образ раба, примири і тепер душі всіх тих, що з вірою, з зламаним й упокореним серцем спішать до Тебе. Пошли з висоти Твого дару в їхні серця, щоб згасили й заспокоїли війну, яку жорстокий ворог – диявол  веде з ними…  Хай  їхні думки бажають мати завсігди мир і любов до Тебе, Спасителя нашого і до ближнього їхнього. Полегши наші боління душевні і тілесні. Амінь.

     („Нове життя”, Пряшів, Но. 1-2,  2000, переклад отця Вікарія Миколи Лаурука з рум. з книги «Слова і послання Духовні, Кішінеу», 1998, том)