Історія це наука , яка вчить нас пізнавати близьке або далеке минуле. З історії ми дізнаємося багато чого цікавого з минулого нашої країни, нашого роду.

Я завжди любила слухати цікаві історії із буття моєї прабабусі, дідуся і бабусі. Мені здавалося що таке не могло відбуватися, але із їх розповідей я переконалася що воно дійсно так було.

Я була дуже захоплена і слухала про той день коли в нашій країні відбулася революція в Грудні 1989-го року, про той день коли втік керівник Н.Чаушеску.

Я із захопленням слухала їх розповіді про життя в селі за часів комунізму, не хотілося вірити в те що існували різні перепони, що переривалося світло і люди змушені були сидіти в темряві а діти робити уроки пре запалених свічках. Про те що телебачення не мало передач, що  існував тільки один телевізійний канал.

Не хочеться вірити що у нашому селі не існували телефони тільки один у школі, а для населення один телефон у селі.

Тепер у наші дні, коли ми можемо вибирати різні канали і різні передачі по телебаченню, повно всілякої техніки в селі все прожите нашиму предками здається казкове.

А ще я люблю слухати про те що у нашому селі не існувало асфальтованої дороги, дорога була дуже пошкоджена і просто взимку чи у дощову погоду не можна було користуватися нею, до нас не доходили машини, єдиний звʼязок із містом була залізниця і то всі поїзди не зупинялися в нас. Так що діти довідалася до міста у ліцеї тільки поїздом, а ті які працювали у місті добиралися поїздом або пішки до найближчого села.

Все це здається неймовірним тому що тепер дорога асфальтована, люди доїжджають на автобусах або на власних машинах.

Умови навчання у сільській школі і городчику прекрасні, майже нічим не відрізняються від навчання у місті.

А ще люблю слухати і не хочеться вірити, що всі продовольчі продукти можна було придбати тільки за списком у магазинах. Це означало що для кожної особи видавалася точна кількість того чи іншого продукту. Наприклад мука, цукор, рис, не можна було купувати вільно будь-де а тільки по спеціальних списках де було вказано число осіб із кожної сімʼї.

А ще мій дідусь розказував як не міг купити хліба коли був у великому місті тому що хліб продавали тільки по паспорту за місцем проживання.

Нам сьогодні не можна уявити щось подібно і тому це ще більше приводить мене до висновку як цікаво вивчати історію давній чи не так давні події для того щоб більш яскраво оцінити теперішній час.

Мені дуже цікаво в корисно знати події минулого щоб усвідомити зміни на краще які відбулися.

Коли ми замінимо наших родичів у нашу чергу будемо розповідати новому поколінню те що ми пережили.

Дутчук Делія – Луг над Тисою

“Історія очима бабусь і дідусів” – Друге місце