Începând cu data de 1 septembrie, Preacucernicul Pǎrinte Nicolae Lauruc îşi încheie mandatul de Vicar, după o rodnică activitate pastoralǎ de peste 45 de ani. De-a lungul anilor, părintele Lauruc a demonstrat că îngrijirea şi extinderea patrimoniului imobil al parohiei nu are nici valoare, nici sens, fără îngrijirea patrimoniului spiritual, fără întărirea credinței oamenilor care alcătuiesc trupul lui Hristos. A acordat o atenție deosebită cuvântului propovăduit, mereu construit în jurul preocupărilor și nevoilor spirituale ale credincioșilor. A pus un mare accent pe educarea spirituală a tinerelor generații. Aceste eforturi ar fi fost sterpe fără o neostoita sete de cunoaștere, de pregătire personală. Iar ca duhovnic este mereu căutat și apreciat de către credincioși ucraineni, maghiari și români deopotrivă, din Sighet și împrejurimi.

În cadrul Vicariatului, mai întâi ca și Consilier, iar mai apoi ca Vicar, a pus un mare accent pe slujirea în limba ucraineană, limba poporului, nu doar pentru a conserva identitatea etno-lingvistică a ucrainenilor din România, dar pentru a lega acest efort de pāstrarea și transmiterea credinței. Mărturie stau zecile de cărți de rugăciuni și de cult apărute ca urmare a implicării sale directe. Sutele de articole și studii pe care le-a scris și publicat în țară și străinătate gravitează în jurul oferirii de răspunsuri la întrebări ale credincioșilor dar și în jurul evidențierii spiritualității ucrainene şi al celui mai prețios tezaur al ei: Sfântul Paisie Velicikovski.

Părintele Vicar rămâne alături de noi, implicându-se în special în proiectele editoriale ale Vicariatului, binecuvântând efortul noii generații de preoți în vederea păstrării credinței noastre ortodoxe și a identității noastre culturale.

Îi mulțumim pentru toată truda depusă în misiunea care i-a fost încredințată, mereu cu seriozitate şi devotament.

Починаючи від першого вересня, Преподобний отець Микола Лаурук завершує свій мандат Вікарія, після плідної пастирської діяльності понад 45 років. Протягом багатьох років отець Лаурук продемонстрував, що турбота про, та розширення нерухомої спадщини парафії не мають ні цінності, ні сенсу без зацікавлення про духовну спадщину, без зміцнення віри людей, які складають тіло Христове. Він приділяв особливу увагу проповіді, завжди складеній навколо питань та духовних потреб віруючих. Він надавав великого значення духовній освіті молодих поколінь. Ці зусилля були б марними без ненаситної спраги знань, особистої підготовки. А як духовник до нього завжди приходять за духовною порадою як українські, так і румунські віруючі, з Сігета та околиць. У Вікаріаті, спочатку як Радник, а потім як Вікарій, він надавав великого значення служінню українською мовою, мовою народу, не лише для збереження етнолінгвістичної ідентичності українців Румунії, але й для пов’язування цих зусиль зі збереженням та передаванням віри.

Десятки молитовників та богослужбових книг, які були друковані завдяки його безпосередній участі, є свідченням цього. Сотні статей та досліджень, які він написав та опублікував в Румунії та за кордоном, зосереджені на відповідях на запитання віруючих, а також на висвітленні української духовності та її найціннішого скарбу: святого Паїсія Величковського.

Отець Вікарій залишається з нами, беручи участь, зокрема, у редакційних проектах Вікаріату, благословляючи зусилля нового покоління священиків задля збереження нашої православної віри та нашої культурної ідентичності.

Ми дякуємо йому за всю наполегливу працю, яку він вкладав у довірені йому місії, завжди з серйозністю та відданістю.