Усі святі нашої православної церкви є синами і дочками різних держав та народів. Часи життя і смерті святих охоплюють різні історичні періоди. Під час свого життя вони мали різні заняття, але водночас дбали про свою душу, працюючи над своїми чеснотами. Наша церква шанує святих з усього світу, як з Азії, Африки, Америки, так і з Європи.

Одним з таких святих є Святий Великомученик Димитрій, який народився в місті Солунь (Салоніки), що знаходиться в сучасній Греції. Він жив у ІІІ-IV століттях, приблизно 270–306 рр. н.е. Пам’ять святого ми вшановуємо 8 листопада за старим календарем. Святий Великомученик Димитрій народився у православній сім’ї у період коли римські царі переслідували християн. Його батьки були християнами таємно, мали вони у власному домі святі ікони, виховуючи Дмитрія у християнській православній вірі.

Батько святого Дмитрія Солунського обіймав посаду командувача військ у римській провінції Македонія під час царя Діоклиціяна і тому він не визнавав себе християнином, але тримав свою віру в тайні. Після смерті свого батька, молодий Димитрій займає ту саму посаду та за бажанням римського царя настає молодим керівником віську. Але молодий воїн не займає свій час лише з обороною, він поводиться як апостол Ісуса, як проповідником правди, стаючи явним противником поганського ідолослужіння та навчаючи всіх православну віру.

Можливо що для нас сьогодні дивно як військовий командувач, який має іншу місію, проповідує віру Христову? Його місія була проповідувати чи захищати державу проти ворога? Святий Димитрій захищав державу, але водночас  дбав про своє спасіння та своїх ближних товаришів. Церква наша не чистує його пам’ять за те що він був добрим воїном, а шановує його за те що був добрим християнином. Маємо ми всі зрозуміти із життя Святого Дмитрія, що аби яку ми службу мали, ми маємо в першу чергу бути добрими християнами.

Тоді коли імператор Максиміліан дізнався про вчинки Димитрія та запитав його чи він є христянин, Димитрій не приховав свою віру, хоча знав, що визнання Правди принесе йому тяжку кару та мученическую смерть. Дійсно, імператор і наказав вкинути Димитрія до в’язниці. Там Димитрій неперестанно співав та читав псалми.

Одного дня імператор організував битви для власної забави та у цій битві, Ліє який був сильним розбійником був переможений Нестором. Раніше Нестор попросив благословіння від Димитрія, щоб здобув перемоги у битві,  оскільки Ліє вбивав багато невинних людей за те що визнали Христову віру. Через те що Нестор переміг Лію, імперпатор засуджує його на смерть, заповідаючи щоб йому відсікли голову, стаючи молодим мучеником нашої церкви. Тоді коли Максиміан дізнався, що Димитрій поблагословив Нестора, то післав своїх солдатів, щоб Його прокололи списом, і так чимало списів прокололи Його тіло, віддаючи свою душу у руки Отця Небесного.

Хоча він помер у молодих роках свого життя, приклад віри і любові до Бога залишились аж до сьогодні, бо Його Святі Мощі творили і творять багато чудес над тими що визнають Його жертву та любов до Христа Спасителя. Для нас сьогодні залишається одне питання: Чому один молодий юнак, який мав усе що було йому потрібне, покинув все і пішов слідом за Христом? На це питання є різні відповіді: можемо сказати, що Він бажав спасти свою власну душу, що бажав бути прикладом для інших, але пояснення є одне: Димитріє як й інші мученики вибрали вмирати, ніж жити тут на землі без Бога. Оскільки слова сказані апостолом Петром Ісусу: « До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Йн.6,68) є виразом беззастережної віри та довіри.

                                                       отец радник Іван Юрча