Românii din întreaga țară și cei din diaspora sărbătoresc, pe 1 Decembrie 2025, Ziua Națională a României, respectiv împlinirea a 107 ani de la Marea Unire. La 1 decembrie 1918 Marea Adunare Națională de la Alba Iulia a hotărât Unirea Transilvaniei, Banatului, Crișanei și Maramureșului cu Regatul României.

De Ziua Națională a României ne aducem aminte mai mult ca oricând de sacrificiile poporului român, de jertfă de vieți omenești din perioada Primului Război Mondial, pentru ca la finalul războiului, spre sfârșitul anului 1918, să se înfăptuiască năzuințele de veacuri ale românilor, și anume reîntregirea României Mari.

Părintele profesor Adrian Ignat spunea următoarele: Pentru noi, românii, anul 1918 a fost un an providenţial. La 27 martie 1918 Basarabia – „lacrima neamului românesc” – revenea la patria mamă; la 28 noiembrie 1918 era rândul Bucovinei, pentru ca la 1 Decembrie 1918, la Alba Iulia, prin unirea Transilvaniei, Banatului, Crişanei şi Maramureşului cu România, să se împlinească unul din dezideratele naţiunii române: desăvârşirea statului naţional unitar român.”

Marea Unire din 1918 a fost rezultatul contribuțiilor tuturor categoriilor sociale. A contribuit la Marea Unire un mare număr de personalități ale vremii, precum: Regele Ferdinand, Ionel Brătianu, Iuliu Maniu, Vasile Goldiş, Ion Nistor, Take Ionescu, Ion Inculeţ, Pantelimon Halipa, Nicolae Iorga şi mulţi alţii. 

Trebuie menționat și numărul însemnat de slujitori ai Bisericii Ortodoxe Române – episcopi, vicari, consilieri, profesori de teologie şi preoţi de parohie, călugări – care care s-au dedicat trup și suflet pentru unitatea neamului. De exemplu, din Transilvania amintim numele profesorilor teologi: Nicolae Bălan (viitor mitropolit) şi Silviu Dragomir de la Sibiu; din Caransebeş pe Episcopul Miron Cristea (viitor patriarh), protopopul Andrei Ghidiu, teologul Petre Barbu și secretarul eparhial Cornel Corneanu; de la Oradea pe Vicarul Roman Ciorogariu şi secretarul Aurelian Magieru; de la Arad pe Ioan Papp; de la Lugoj pe Protopopul Gheorghe Popovici etc. 

Întreaga Biserică Ortodoxă Română, clerul şi poporul, şi-au adus contribuţia la lupta de emancipare a naţiunii române şi la îndeplinirea unui vechi ideal – unirea tuturor românilor într-un singur stat. Atât clerul cât și credincioșii au contribuit prin cuvânt şi faptă, prin predică şi activitate pastorală, prin îndemn şi acţiune directă sau indirectă, prin implicare activă la îndeplinirea Unirii din 1918.

Noi, minoritatea ucraineană din România, în fiecare an simțim și trăim, în ziua de 1 Decembrie, bucuria unității de credință și de neam cu semenii noștri, comemorându-i pe eroii căzuți pe front pentru apărarea patriei și a credinței strămoșești. 

Astfel, în toate parohiile din Vicariatul Ortodox Ucrainean, subordonat Patriarhiei Ortodoxe Române, în această zi de mare sărbătoare națională, se slujește parastasul pentru cei adormiți pentru făuritorii Marii Uniri și o slujbă de Te Deum, iar clopotele răsună în toate bisericile, așa cum se întâmplă pe întreg cuprinsul țării. 

Amintim, că un număr mare de etnici ucraineni au căzut la datorie în perioada celor două războaie mondiale pentru apărarea țării, iar biserica noastră îi pomenește la toate Liturghiile de peste an, dar în mod special, cu ocazia Zilei Naționale. 

De Ziua Națională îi comemorăm și pe ostașii eroi căzuți la datorie și pe oamenii vremii care au făcut posibilă Marea Unire. In același timp, sărbătorim existența unei țări, a unei națiuni, care își duce la desăvârșire destinul dăruit de Dumnezeu.

România este astăzi o țară liberă, membră a marii familii europene, multietnică și multiculturală, în care dreptul la manifestare religioasă este garantat de Constituție, iar minoritățile naționale se bucură de drepturi și libertăți așa cum se întâmplă în toate țările civilizate ale lumii libere. 

Părintele Teofil de la Sâmbăta de Sus spunea în cuvântările sale că nimeni dintre oameni nu-și alege locul, timpul, familia sau țara, în care să se nască. Fiecare ne naștem în locul în care a binevoit Dumnezeu să ne naștem și să trăim.

Astăzi, cu ocazia Zilei Naționale a României, îndrăznesc să spun în numele clerului ortodox ucrainean și a credincioșilor ucraineni, că am fost privilegiați și binecuvântați de Dumnezeu să ne naștem și să trăim în România.

La Mulți Ani, România! La Mulți Ani, români de pretutindeni!

                                                                     pr. consilier dr. Ioan Iurcea

1 грудня 2025 року румуни з усієї країни та з діаспори святкують Національний день Румунії, а саме 107-му річницю Великого Об’єднання. 1 грудня 1918 року Великі національні збори в Альба-Юлії ухвалили рішення про об’єднання Трансільванії, Банату, Крішани і Марамуреша з Королівством Румунії.

У Національний день Румунії ми більше ніж будь-коли згадуємо про жертви румунського народу, про жертви людських життів під час Першої світової війни, щоб наприкінці війни, у 1918 році, здійснилася велика мрія румунів, а саме Возз’єднання Великої Румунії.

Священник професор Адріан Ігнат казав наступне: «Для нас, румунів, 1918 рік був провидільним роком. 27 березня 1918 року Бессарабія – «сльоза румунського народу» – повернулася до рідної батьківщини; 28 листопада 1918 року настала черга Буковини, а 1 грудня 1918 року в Алба-Юлії, завдяки об’єднанню Трансільванії, Банату, Крішани та Марамурешу з Румунією, здійснилося одне з прагнень румунської нації: завершення процесу формування єдиної румунської національної держави.»

Велике об’єднання 1918 року було результатом зусиль усіх соціальних верств. До Великого об’єднання долучилася велика кількість видатних особистостей того часу, таких як: Король Фердинанд, Іонел Бретяну, Юліу Маніу, Васіле Голдіш, Іон Ністор, Таке Іонеску, Іон Інкулец, Пантелеймон Халіпа, Ніколае Йорга та багато інших.

Слід також згадати значну кількість служителів Румунської Православної Церкви – єпископів, вікаріїв, радників, викладачів теології та парафіяльних священиків, ченців, які присвятили себе тілом і душею єдності народу. Наприклад, з Трансільванії згадаємо імена професорів теології Ніколае Балана (майбутній митрополит) і Сільвіу Драгоміра із Сібіу; з Карансебеша — єпископа Мірона Крістю (майбутнього патріарха), протоієрея Андрія Гідіу, теолога Петре Барбу та єпархіального секретаря Корнела Корняну; з Орадії – вікарія Романа Чірогаріу та секретаря Ауреліана Магіеру; з Арада – Іоана Паппа; з Лугожа – протоієрея Георгія Поповича тощо.

Вся Румунська Православна Церква, духовенство і народ, внесли свій вклад у боротьбу за емансипацію румунської нації та втілення давнього ідеалу – об’єднання всіх румунів в одній державі. Як духовенство, так і віряни сприяли цьому словом і ділом, проповідями і пастирською діяльністю, закликами і прямими чи непрямими діями, активною участю у здійсненні Великого об’єднання 1918 року.

Ми, українська меншина в Румунії, щороку 1 Грудня відчуваємо і переживаємо радість єдності віри і народу з нашими побратимами, вшановуючи героїв, які полягли на фронті за захист батьківщини і віри предків.

Таким чином, у всіх парафіях Українського вікаріату, підпорядкованого Румунській Православній Патріархії, у це велике національне свято, відправляється панахида за творців Великого об’єднання, також дзвонять дзвони у всіх наших церквах, як і по всій країні.

Нагадаємо, що велика кількість етнічних українців загинула під час двох світових воєн, захищаючи країну, і наша церква згадує їх на всіх Літургіях протягом року, але особливо в Національний день Румунії.

У Національний день ми вшановуємо також героїв-воїнів, які загинули при виконанні свого обов’язку, та людей того часу, які зробили можливим Велике об’єднання. Водночас ми святкуємо існування країни, нації, яка довершує свою долю, даровану Богом.

Сьогодні, Румунія є вільною країною, членом великої європейської сім’ї, багатоетнічною та багатокультурною, в якій право на релігійне самовираження гарантоване Конституцією, а національні меншини користуються правами і свободами, як і в усіх цивілізованих країнах вільного світу.

Отець Феофіл від монастиря Сембете де Сус у своїх проповідях говорив, що ніхто не може обирати місце, час, сім’ю чи країну, де народжуватись. Кожен з нас народжується в тому місці, де Бог зволив нам народитися і жити.

Сьогодні, з нагоди Національного дня Румунії, я наважуюся стверджувати від імені українського православного духовенства та українських вірян, що ми були привілейовані та благословенні Богом народитися та жити в Румунії.

З Національним днем, Румуніє! Бажаю всього найкращого румунам зі всього світі!

                                                                         о. радник д-р Іоан Юрча