„Правилом віри і образом лагідності, стриманості учителем явив тебе стаду твоєму Той, Хто є істиною всіх речей. Заради цього придбав ти смиренням – величність, убогістю – багатство, священноначальнику отче Миколаю, моли Христа Бога спастися душам нашим”                      

  Тропар Св. Миколая, Чудотворця

Серед великої множини християнських святих є святий угодник Божий, якого християни особливо шанували в усі часи. Це Великий Чудотворець Миколай. Ікони його ми можемо побачити в будь-якому православному храмі, на найпочесніших місцях. Це правда, що Святий Миколай жив давно, 1700 років тому, але люди не забули його та шанують донині. Що особливого він зробив? Який спосіб життя він провів для мільйонів людей, протягом цих століть, щоб зберегти його образ з такою любов’ю по всьому світу? Нічого особливого, людина, як усі люди, як будь-хто з нас. Просто, за будь-яких обставин, він діяв інакше, ніж усі інші. Святий – це саме та людина, яка виділяється з-поміж інших людей.            Наш Святий Отець Миколай, гарячий наслідувач Господа Ісуса Христа, стає як живий стовп Церкви, ревний на захист віри. Через свої незліченні чудеса від імені бідних, покинутих, тих, хто страждає несправедливo i всіх, хто закликає його батьківський захист, він і донині показав себе «добрим управителем багаточисельної благодаті Божої» (I Петро 4: 10). День святого Миколая є  частиною української культури та історії, яку ніхто не може відібрати a також знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується не лише  по всій Україні, а також і у нас у Румунії, а зокрема в нашому “золотому” Марамориші – а діти нетерпляче чекають подарунків на 19 грудня. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати святому письма (часами письмо має спеціяльний вигляд – мов чобіт), також у школах і в церквах вчаться проспівувати пісню “Ой хто, хто, Николая любуть” а мабуть найбільша підготовка дітей це чищення своєго взуття, процес який рахуєтся есенціяльним для того щоб отримати гідний подарунок . Bсе ж таки багато людей не знають, ким був Миколай та чому його канонізували.

Святий Миколай народився в Патарі , області Лікії, який є територією сучасної Туреччини , наприкінці ІІІ століття у батьків-християн, Феофан і Нона які давно були бездітними. B непристанній гарячій молитві вони просили Бога щоб дати їм сина і молитва їх була почута: Господь дарував їм сина, який при святому хрещенні отримав ім’я Микола,  (Νικόλαος) що означає по-грецьки – «перемагаючий народ», на інших мовах –  Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол, Nicolae т.д.

Місто Патара було на березі Середземного моря. У ньому був великий порт, де приходили кораблі, завантажені пшеницею, тканинами, та іншими всякими дивами із-за океану. Доки товари були перенесені на берег, моряки мали час ремонтувати свої кораблі. У тому місті жив юнак на ім’я Микола..З раннього віку він виявляв свою любов до дотримування обрядів Церкви, утримуючись від грудей матері по середах та п’ятницях до вечора. Побожний, смиренний , він здобув освіту теології і, будучи ще молодим, був висвячений священиком і часто спілкувався з різними людьми, які приходили до нього в церкву, просячи допомоги чи поради. Хоча він був молодим, Микола був і мудрим, і уважним до бід інших. Він намагався допомогти кожному, втішити кожного.

Протягом багатьох років, бдіння, піст і молитва були чеснотами, якими він мав успіх, но те що перевершило ці чесноти – була саме милостиня і прихилність до тих які потребують помочі. Це стається після того як його батьки помирають і він вирішує віддати свою спадщину бідним. Сприймаючи науку Спасителя і саме “нехай твоя рука ліва не знає що робить права” (Матей 6, 3), Св. Миколай дбав про те, щоб його добрі справи зберігалися в таємниці, щоб не втратити небесну нагороду (Матвія 6:6).                     

Тричі він таємно залишав золото, достатньо для подружжя трьох дівчат, яких у  їхній борг батько мав намір продати, віддати на проституцію. Коли чоловік, нарешті, дізнався про свій добрий вчинок, Святий Миколай примусив його, пообіцяти, що нікому про це не роскаже. Чому Миколай обрав такий незвичайний спосіб допомоги? Тому що той бідний колись був відомою людиною, але з часом втратив своє багатство і впав у велику бідність. Священик боявся, що колишній багач відмовиться прийняти ту милостиню. Тому він вирішив допомогти йому таємно. Крім того, Миколай не хотів, щоб хтось знав про його допомогу. Бо якщо ти робиш добру справу лише для того, щоб тебе бачив світ, то твій намір не такий вже й добрий.                                                                                                                                    Почувши, що в Патарі його почали шанувати як святого, він сів на корабель і назавжди покинув рідне місто. Будучи на морю, Миколай потрапив у великий і жахливий шторм (furtună).  Катастрофа була настільки жахливою, що налякала не лише хороброго капітана, а й  моряків. А пасажири, голосно плакали всередині корабля. І тільки священик Миколай  поводився інакше, ніж інші. Замість того, щоб плакати та тремтіти, він вийшов на палубу корабля (puntea corabiei),  став на коліна та почав молитися, недовго пройшло, і прямо перед здивованими моряками хмари почали розходитися. Через кілька хвилин на небі засяяло сонце. Буря припинилася. З великою радістю моряки і всі присутні почали дякувати Миколаю за своє дивне спасіння. А він не знав як найскоріше сховатись з-перед їх очах – за те що , знав що не його була допомога а Божа якому він молився. Ця людина справді не любила тоді коли його хвалили і шанували.

У багатьох інших випадках після його смерті, а також за життя святий Миколай дивом допомагав  у біді та людям, що здійснювали плавання, і так шанується як захисник усіх, хто плаває морями. Протягом року є кілька дат, пов’язаних зі Святим Миколаєм: 19 грудня за юліанським календарем – День пам’яті Святого Миколая, коли традиційно дарують подарунки. Окрім цього, церква відзначає  9 травня – день перенесення його мощів, який у народі називають Вісні Николи або Микола Літній.         Перенесення мощів святого Миколая з Мір Лікійських до італійського міста Барі відбулося у 1087 році.  Святиню перенесли, щоб уберегти від знищення під час набігів сарацинів. У парафії Вишавська Долина, у день перенесення мощів святителя, християни приносять до храму пшеницю, кукурудзяне борошно, борошно або сіль для того щоб після відслуження Акафісту до Святителя і після Святої Літургії ці страви якими кормять домашню худобу (тварину), були освячені. Отже Святитель Миколай крім того що рахуєтся швидкий помічник у бідах та хворобах, рятівник безвинно засуджених та полонених, , хоронитель подорожуючих, також до нього припадають як захисника домашніх тварин.

                                                                                о.Михайло Сакалош – Вишівська Долина