На 40-й день від народження Ісуса Христа, Діва Марія разом з Іосифом пішла до храму, щоб принести жертву очищення. За законом давніх юдеїв, багата жінка мала принести ягня та молодого голуба, вбога — пару голубів чи горлиць. Пречиста принесла пару горлиць. У храмі вона зустріла праведного Симеона, якому провидінням була передбачена зустріч із Месією. Взявши дитя на руки, праведник благословив його, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву.

Стрітення Господнє належить до числа найстародавніших церковних свят православної традиції. Його святкують 15 лютого. Витоки цього дня сягають значно глибших історичних пластів, ніж сама поява християнства, тож не дивно, що навколо Стрітення сформувався цілий пласт народних традицій, звичаїв і обрядових практик.

На Стрітення Господнє у церквах проводяться особливі богослужіння, невід’ємною частиною яких є освячення свічок, адже запалений вогонь набуває глибокого символічного значення — він уособлює Боже світло, що веде людину крізь темряву життєвих випробувань. Це світло нагадує про вчення Ісуса Христа, яке просвітлює серце, розганяє внутрішній морок і дарує надію.

У традиційній культурі стрітенським свічкам приписували захисну силу (вірили, що вони оберігають дім від негоди, грому й блискавки).

В українській традиції свято мало кілька назв — Громниці, Зимобор, Стрічення, кожна з яких відображала його особливий сенс і народне сприйняття.

За віруваннями предків, саме цього дня відбувається символічна зустріч Зими з Весною. Дві пори року сходяться у своєрідному двобої — і чия сила виявиться більшою, та й пануватиме далі. 

Отже, Стрітення — переламна точка року. Саме з цим святом наші предки пов’язували прогнози погоди, врожаю й навіть загального добробуту. Серед народних прекметів, повʼязаних із Стрітенням, найвідоміші такі:

-як на Стрітення зі стріх капає, ще велика буде зима;

-день Стрітення теплий і сонячний, то й весна буде тепла;

-якщо на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться;

-цього дня відлига — на ранню й теплу весну, сніг — на дощову, а коли завірюха — весна буде пізня й холодна;

-якщо в цей день не видно сонечка — чекати суворих морозів;

-якщо вітер віє на Стрітення, чекати врожаю фруктів;

-якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна;

-якщо вранці випав сніг, буде врожай хліба (пшениці);

-якщо тиха й ясна погода, то буде радість пасічникам, бо віщує вдалий рік для бджілництва.

В народі ще казали: «Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі — жди ще стужі». Сенс цієї народної прикмети простий: раннє тепло в середині лютого оманливе. Якщо калюжі вже відтанули, зима ще не здалася — попереду можуть бути морози, пізня весна й загроза врожаю.

А ще на Стрітення не можна лаятися, лихословити, конфліктувати, бажати зла іншим, не можна відправлятися у далеку дорогу та заборонено вживати алкогольні напої.

Проф. Емілія Кодря