Справжня радість народжується з святості. Чим найсильніша святість, тим найсильніша радість. Дуже сильною була святість св. Миколая, зате і названий він <великий чудотворець>. Нема тут ніякого перебільшення. В житті його сповняється слово Христове  з Євангелія від Івана, гл. 14. ст.12: «Поправді, поправді кажу вам, хто вірує в Мене, той учинить діла, які Я чиню, і ще більші від них він учинить».

       Віра його була такою за сильною, що прив’язана до < Символа віри>, де він мав велику роль в боротьбі з ерезією Арієвою, яка як знаємо добре, вдаряла в Самого Господа Іісуса Христа. Отже, з Божого провидіння він прийшов у світ, якраз тоді коли було потрібно відважних борців за спасительну віру. Але, Боже провидіння вродило стократно  в душах взірцевої сім’ї Теофана і Нони. Хоча були дуже багатими матеріально, все-таки вони ставили ціну на духовне багатство і зате Господь дарував їм неуявлене духовне багатство – одинокого сина Миколая, шо став  в тім самім разі, багатством Вселенної Церкви. Своїм народженням, св. Миколай приніс радість, по-перше, своїм родичам. Про цю радість пише наш  український агіограф Св. Дмитрій Ростовський. «Ще з утроби материнської богонатхненною освятився благодаттю, перше ніж жити почав – благоговійно шанував  Бога, перш ніж груди ссав – творив чудеса, перш ніж їсти навчився – постив. По народжені своєму в купелі три години стояв на ногах своїх сам по собі… честь віддаючи стоянням Пресвятій Тройці… коли прикладався до грудей матері своєї… тільки з правої лише груді молоко ссав… Але й постником надзвичайним став, у середу і п’ятницю раз їв із грудей  молока і то в пору вечірню». Не вистачає нам часу говорити про славу і радість яку приніс Господу Богу, в Тройці славимому, своїм життям св. Миколай. Почав рости літами і розумом, научаючись добрих звичаїв від своїх родичів, але поруч цього був відданий на научання Св. Письма, де  бистротою розуму і діянням Св. Духа, велику премудрість  здобув. Ще з юнацтва був заскіпленний дуже глибоко у молитві і читанню божественних книг. Св. Метафраст пише, що: «…не можна було у ньому бачити ні трошки юначої вдачі, але старого мужа звичай».

          Прекрасно описує його пресвітерське життя св. Дмитрій Ростовський. Стаючи пресвітером (священником), св. Миколай «… труди до трудів доклав, у чуванні і в пості і в безупинній молитві перебуваючи і безплотних у смертному своєму тілі наслідувати намагався». Помножив сильно свої подвиги, на славу Божу, будучи вибраний на архієрея єпархії Мири (Азія). Життя його стало ще найсвятіше, одежа його була простою, їжа – пісна повсякчасно і то лишень раз на день. Тепер його шукали найсильніші випробування: від гонителів віри і від < домашніх ворогів>.

            Від гонителів віри, страждав у тюрмі, поруч багатьох його вірників. Вийшовши з тюрми, мав боротись з домашніми ворогами, проти ерезії Арієвої, де відзначився сильно, серед учасників першого Вселенського Собору (325 р). Позираючи уважно на ікону св. Миколая, бачимо що напроти його голови, на правім боці зображений Спаситель з Євангелією, а на лівім боці Богородиця з архієрейським омофором. Перед тим як мів бути вибраний на єпископа (чого він не хотів) мав видіння, в якому бачив що Спаситель вручає йому Євангеліє, а Богородиця омофор. На решті сталось так що повинен був прийняти архієрейський сан, тому що Св. Духом відкрилось виборчому соборові, що він повинен бути вибраним на єпископа в Мирі. Внаслідок його дуже гострого виступу на Соборі проти Арія, переважна частина з тих 318 єпископів рішили зняти з нього архієрейський сан. Але, одним з найдостойних єпископів явилось те саме видіння, що Спаситель вручає йому Євангеліє, а Богородиця омофор. Тоді всі зрозуміли що він є богоугодним єпископом, що він все робив на славу Божу і відмовились свого рішення. Св. Миколай старався весь час оцінювати ближнього свого, бачачи, таїнственно, в кожній людині образ Христа Спасителя. Він був «… сиротам  батько, убогим милостивий податель, утішитель для тих хто плаче і всім великий добродійник», пише св. Дмитрій Ростовський.

                До нього моляться ті які мають  перенести несправедливий суд. Він рятував від несправедливої смерті  трьох воєводів, являючись вночі цареві, лякаючи його сильно і говорячи йому щоб звільнив цих трьох  невинних воєводів.   Моляться до нього ті які подорожують, чи на землі, чи в повітрі, чи на морю, тому що він був швидким і великим помічником всім які подорожують. Пару разів утихомирював бурю на морі, рятуючи від смерті дуже багатьох. Навіть тоді коли сам йшов до святої землі, не тільки що втихомирював бурю на морі, але й воскресив з мертвих одного що падаючи, убився навіть у кораблі. Матеріальне багатство яке вспадкував від родичів своїх все роздавав потребуючим. При великому голоді його Мирейського міста явився у сні одному купцеві з Італії, давши йому три золоті завдатки і звелів йому прийти у Мирейське місто і там продавати збіжжя. Також ніччю, пішов навіть три рази, до одного убогого чоловіка, кидаючи йому за кожнім разом, тайно, крізь вікно по одному клуночкові золота, рятуючи від тяжкого гріха розпусти трьох його дочок. Ті три дівчата змогли одружитись через подарки св. Миколая, але він заборонив їхньому батькові щоб нікому про це не говорив, тому що при третьому разі той чоловік рішив підстерігати того доброчинця і вдалось йому впізнати його.

           Як видно з цього вчинку, що тут сплелась милість його до убогих з милістю над тими що страждають під тяжким гріхом розпусти. Спогадалось тільки про якісь вчинки добра до ближнього зроблені св. Миколаєм, але їхнє число величезне і величезна радість з року на рік,  готуючи нас до радості Різдва Христового.

         Свято Миколая Чудотворця научає нас що і ми повинні старатись так провести наше життя, щоб приносити – скільки від нас залежить – радість Створителеві нашому, родичам нашим і  ближнім нашим.

                                                                                 Прот. Микола Лаурук