
Святкуємо з великою побожністю, та з смиренною вдячністю пам’ять Св. Ап. Андрія Первозванного, який приніс перше насіння християнської віри нашому краю, браттям румунам і нам українцям. Він був сином одного звичайного риболовця, на ім’я Йона, з Витсаїди, рідний брат Симона (будучого Петра), але менший віком за нього. «Після Петра в життя прийшов Андрій – пише св. Іван Золотоустий – але він був перший який до Євангелія привів Петра, говорячи віднайшов я Месію!….Віднайшов скарба закону… знайшов Месію, Якого звіщали пророки». Брат його, Петро, був одружений, а він залишився неодруженим. Наш український гагіограф, св. Дмитрій Ростовський пише про це прекрасно: «Він зневажаючи світа цього суєту й даючи перевагу дівству над подружнім станом, не захотів одружитися, а послухавши святого Предтечу Хрестителя Івана, який проповідував на Йордані покаяння, все покинув і пішов до нього та й став його учнем. По тому, з іншим учнем (Апостолом Іваном) почувши від свого учителя слова, коли палцем вказуючи на Іісуса промовим: <Ото Агнець Божий (Ін. 1,36)>, покинув Хрестителя і пішов за Христом». Трошки пізніше, коли Андрій з Петром ловили рибу покликавши їх Христос, говорячи: <Ходіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей (Мт. 4,19)>, Андрій покинув мережі та з братом своїм Петром пішов на завсігди за Христом. «Андрій назвався Первозванним, бо перед усіма Апостолами став послідовником та учнем Христовим», пише св. Дмитрій Ростовський.
У Св. Євангеліях знаходимо тільки пару спогадів про Св. Ап. Андрія. Коли Господь благословив у пустині п’ять хлібів і дві риби і нагодував велике число людей, з котрих 5000 було чоловіків, тоді Св. Ап. Андрій був той який сказав Господеві: «є тут хлопчина один що має п’ять хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!» (Ін. 6,9). Ім’я його знаходимо поруч Петра, Якова та Івана, які будучи на Оливній Горі запитали Господа про ознаки кінчини світу. «Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має? (Мк. 13,3-4) «В останній раз, ім’я Андрія спогадано перед Страстів Христових, коли гелени (греки) прийшовши до Єрусалиму, бажали побачити Іісуса. Вони звернулись з цим проханням до Пилипа. Пилип підійшов до Андрія, бо не відважився сам підійти до Господа і так обидва підійшовши до Господа сказали Йому про це бажання геленів (Ін.12,20-22). Після Сшестя Св. Духа на Апостолів впав жереб Ап. Андрію проповідувати у: Халкедонії, Візантії, Тракії, Македонії, досягнувши Чорне Море, Тесалії, Елади, Трапезунту, Іраклії.
Подібно всім Апостолам, і Ап. Андрій зазнав багато гонінь, кари і терпінь, проповідуючи християнську віру. Св. Дмитрій Ростовський пише, що у місті яке називалось Синоп «…був численними муками обкладений: на землю бо його кинули і схопивши за руки і ноги, волочили і деревом били і каміння у нього кидали і палці і руки його виривали, але він знову благодаттю Спаса та Учителя свого цілим та здоровим від ран явився».
До імені його прив’язані і інші міста, що носять сліди його святих ніг, як: Неокесарія, Самосати, Візантія, де він був першим проповідником Христовим. По цих містах рукополагав їм присвітерів і рукоположив їм учня свого Стахія на єпископа. Ноги його ступали: Понтом, Скитією, Херсоном, дійшовши навіть до Дніпра, де в той час Київ називався столицею Руського Краю. В Дубруджі (Румунія) Св. Ап. Андрій залишив печеру, яку дубруджани поважають сильно до наших днів, а недалеко цієї печери залишив одне джерело води, яке ніколи не висихає.
У Києві бувши, Св. Ап. Андрій сказав одне цікаве пророкування яке здійснюється і нашими днями. Теж у св. Дмитрія Ростовського знаходимо написане це чудове пророкування. «Чи бачите ці гори? Віруйте мені, що на них благодать Божа засіяє і тут має бути велике місто, і церкви численні захоче Бог створити тут». Вийшовши на гори і благословивши їх, хреста там поставив. Дійшов і до вишніх міст Русі, до Новгорода. Повертаючись до Риму, до Тракії зміцнював християнів та рукополагав їм єпископів та священників. Всюди Господь зміцнював його чудодійно. Ікос 10-ий його Акафіста говорить: «Ти, Первозванний, Іменем Господа нашого Іісуса Христа зціляв недужих, воскрешав мертвих, виганяв бісів по всіх усюдах. І в Патрах утвердивши чудами передсмертну проповідь свою, ти Апостоле Христовий навернув до пізнання Аніфілапата Лезвія, який був покараний тобою за спротив язвою смертельною, та згодом змилосердився ти і підняв його з ліжка хвороби…». Окам яніле серце супротивників віри християнської будучи навіть очевидцями великих чудес в Ім’я Іісу са Христа не змінювали свої думки і дії лукаві. Злий суддя Єгеат хоча бачив що Андрій зцілив жінку його від тяжкої недуги все-таки не покаявся, а кинув Андрія до в язниці і засудив його на розп’яття. Знаходячись у тюрмі, Св. Ап. Андрій силою Христовою осінений йменував Стратокліса єпископом міста Патри. Тут прийняв Св. Ап. Анрій мученицьку смерть, будучи розп’ятий на хресті у формі букви Х. Руки і ноги його не були прибиті до хреста, а прив’язані щоб боління його було сильніше. Хоча християни хотіли його зняти з хреста, він не дозволяв їм цього робити, але дякував Господу що удостоїв його бути розп’ятим за віру спасительну християнську.
Шановні українці православні, бажаю вас попросити щоб ми всі змінили наше ставлення до цього великого свята Ап. Андрія Первозванного і принесли належну честь, тому який приніс нам перше насіння християнської віри. Наші церкви носять, поруч всього слов’янського народу , Андріївський хрест.
В цих дуже неспокійних днях, коли проливається кров невинних людей на Україні та в Святій Землі, просім його, щиро, словами тропаря: «Владиці всіх Андрію молися мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість». Амінь.
Прот. Микола Лаурук
