Odată cu înlăturarea regimului comunist, ucrainenii ortodocși din România au inițiat, fără șovăială, demersurile privind obținerea  binecuvântării Sfântului Sinod al Patriarhiei Române în vederea reînființării Vicariatului Ortodox Ucrainean, care fusese desființat de către conducerea comunistă a țării în anul 1952. Nucleul acestui demers l-au reprezentat cei  15 preoți ucraineni din Maramureș, organizați în Protopopiatul Ortodox Ucrainean, cu sediul la Ruscova. Obținând binecuvântarea Arhiepiscopiei Clujului, procesul-verbal întocmit în data de 12 ianuarie 1990, semnat de către toți cei 15 preoți, în frunte cu Protopopul Ioan Pițura, a fost dezbătut în cadrul ședinței Sfântului Sinod din data de 12 februarie 1990. Drept urmare, pe data de 16 martie 1990, Cancelaria Sfântului Sinod emite actul oficial (Nr. 1432) de reînființare a Vicariatului Ortodox Ucrainean, act semnat, în numele Locotenenței Patriarhale, de către Înaltpreasfințitul Nicolae, Mitropolitul Banatului și Preasfințitul Nifon Ploieșteanul, Episcop Vicar Patriarhal. Vicariatul urma să aparțină jurisdicțional direct de Patriarhia Română, la fel ca și în perioada 1948-1952. În finalul acestui act este recunoscut dreptul parohiilor ucrainene din Eparhiile: Cluj, Timișoara, Iași și Oradea de a face parte din Vicariat.

            În prezent Vicariatul Ortodox Ucrainean reprezintă cea mai mare comunitate a ucrainenilor din România. Fără exagerare, așa cum parohiile și mănăstirile ortodoxe românești din Diaspora depun cel mai eficient efort în vederea conservării identității etnice a românilor din străinătate, la fel și parohiile și mănăstirile Vicariatului reprezintă fundamentul conservării identității etnico-lingvistice a ucrainenilor din România.  Această afirmație este susținută de datele celui mai recent recensământ (2021), din care reiese că în zonele în care Vicariatul are parohii și mănăstiri procentul ucrainenilor care folosesc limba ucraineană ca limbă maternă este cel mai mare: Maramureș (99%), Timiș (88%). În schimb, în alte zone ale țării, unde credincioșii ortodocși ucraineni nu fac parte din cadrul Vicariatului,  procentul celor care au declarat limba ucraineană ca limbă maternă este îngrijorător: Suceava (73%), Botoșani (72%), sau Tulcea (36%).

            În fața pericolului deznaționalizării, singura entitate ucraineană care depune un efort eficient, cu binecuvântarea Patriarhiei Române, este Vicariatul. Nădăjduiesc că acest efort de a cultiva credința ortodoxă a etnicilor noștri, conservând, în același timp identitatea etnico-lingvistică, va fi prețuit și continuat  de către generațiile tinere.

            Suntem profund recunoscători Bisericii Ortodoxe Române și conducerii României pentru sprijinul esențial acordat în acest sens. Considerăm că prin simpla existență a Vicariatului Ortodox Ucrainean țara noastră este mai bogată din punct de vedere cultural și spiritual.

Parafrazând cuvintele psalmistului ,,Să se scrie aceasta pentru neamul ce va să vină,, (Ps. 101, 19), putem spune: ,, să se  scrie aceasta pentru tânăra generație – preoți și credincioși ucraineni din România.”

            La mulți ani tuturor credincioșilor și clericilor Vicariatului.

Pr. Vicar General Nicolae Lauruc

             Після падіння комуністичного режиму, православні українці в Румунії негайно розпочали кроки для отримання благословення Священного Синоду Румунського Патріархату на відновлення Українського Православного Вікаріату, який був скасований комуністичним керівництвом країни в 1952-му році. Ядром цього кроку були 15 українських священиків з Мараморощени, зорганізованих в Українське Православне Благочиння з осідком у Рускові. Отримавши благословення Клужської Архиєпархії, протокол, складений 12-го січня 1990 року, підписаний усіма 15 священиками на чолі з отцем Благочинним Іоаном Пітурою, був обговорений під час засідання Священного Синоду 12-го лютого 1990 року. У результаті 16-го березня 1990 року Канцелярія Священного Синоду видала офіційний акт (№ 1 432) з відновлення Українського Православного Вікаріату, акт підписаний від імені Патріаршого Намісництва Його Високопреосвященством Миколаєм, Митрополитом Банатським та Його Преосвященством Ніфоном Плоєштянул, Патріаршим Вікарним Єпископом. Вікаріат мав юрисдикційно належати безпосередньо Румунському Патріархату, як і в період 1948-1952 років. Наприкінці цього акту визнається право українських парафій у єпархіях: Клуж, Тімішоара, Ясси та Орадя входити до складу Вікаріату.

Нині Український Православний Вікаріат представляє найбільшу громаду українців Румунії. Без перебільшення, як румунські православні парафії та монастирі в Діаспорі докладають найефективніших зусиль для збереження етнічної ідентичності румунів за кордоном, так і парафії та монастирі Вікаріату є фундаментом збереження етнічно-мовної ідентичності українців у Румунії.  Це твердження грунтується даними останнього перепису населення (2021 р.), який показує, що на територіях, де Вікаріат має парафії та монастирі, відсоток українців, які використовують українську мову як рідну, є найвищим: Мараморощена (99%), Тіміш (88%). І навпаки, в інших регіонах країни, де українські православні віруючі не входять до складу Вікаріату, викликає занепокоєння відсоток тих, хто назвав українську рідною мовою: Сучава (73%), Ботошані (72%) або Тулча (36%).

Перед небезпекою денаціоналізації, єдиною українською структурою, яка з благословення Румунського Патріархату докладає ефективних зусиль, є Вікаріат. Сподіваюся, що це намагання зберігати православну віру нашого народу, зберігаючи, водночас, етнічно-мовну ідентичність, плекатиметься і продовжуватиметься молодими поколіннями.
        Ми глибоко вдячні Румунській Православній Церкві та Румунській Державі за істотну підтримку, надану в цьому підхіді. Ми віримо, що самим існуванням Українського Православного Вікаріату наша країна є культурно-духовно багатшою.
          Перефразовуючи слова псалмоспівця «Нехай це буде написано для поколінь майбутніх» (Пс. 101, 19), можна сказати: «Нехай це буде написано молодому поколінню – українським священикам і вірним з Румунії».
        На Многая Літ усім вірнткам і духовенству Вікаріату.

 Генеральний Вікарій, прот. Микола Лаурук