Зіслання Святого Духа на Апостолів у п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса Христа вважається днем народження першої християнської Церкви. Саме тоді, після Сіслання Святого Духа, Апостол Петро виголосив першу проповідь. Внаслідок його слів охрестилися близько 3000 людей, що поклало початок першій громаді вірян.    

Отож, на 50-й день після Воскресіння Христового апостоли зібралися разом у Сіонській горниці в Єрусалимі. Раптом пролунав шум, схожий на сильний вітер, і на головах апостолів з’явилися розділені вогненні язики. На апостолів зійшов Святий Дух і вони отримали дар розмовляти різними мовами, яких раніше не знали. Це дуже здивувало присутніх людей, вони могли чути як апостоли проповідують кожному його рідною мовою. Люди зрозуміли, що з апостолами, які були переважно рибалками без великої освіти, сталося велике чудо Боже. Учні Христа отримали духовну силу і дар мов, що дозволили їм йти по всьому світу та проповідувати Слово Боже всім народам.

Повчання апостолів зворушили людські серця, які у свою чергу зажадали отримати того самого Святого Духа і Дару Божого, якого здобули Апостоли. Святого Духа ми можемо отримати через сильну віру, щиру молитву, покаяння та таїнства (Хрещення, Миропомазання, Сповіль, Причастя). Найважливіше є відкрити своє серце для Бога і дозволити Святому Духу діяти у вашому житті.

Сьогодні священники є ті, які продовжують духовну місію апостолів, вони проповідують Слово Боже людям та звершують таїнства, надають духовну підтримку вірянам та активно працюють у парафіях. Священство це Божий дар і одне із семи таїнств, через яке Дух Святий наділяє покликаних людей (священників) священною владою навчати, бути пастирями та проводити богослужіння. Священники звершують також інші святі тайни, такі як: Херещення, Сповідь, даруючи віруючим Божу благодать.

Отож, Сходження Святого Духа на нас має місце спершу в Таїнстві Хрещення, а його зміцнення — через Миропомазання. Священник є той який проводить Таїнство Хрещення, через яке людина духовно народжується для вічного життя, очищається від гріхів, включно з первородним, та стає членом Церкви. «Істинно, істинно кажу вам: якщо хто не народиться з води і Духа, не може ввійти у Царство Боже.» (Ів 3, 5). Священник бере дитину на руки та проносить її через двері храму до вівтаря (для хлопчиків) або до Царських врат (для дівчаток), супроводжуючи це молитвою та благословенням, потім вперше причащає немовля Тілом і Кров’ю Ісуса Христа для вічного життя. Священник молится за новоохрещенного, щоб маленький хрестянин зростав і духовно не лише тілесно.

Священник має також місію навчати людей християнську науку, яка здійснюється через проповіді під час богослужінь, духовні бесіди, катехизацію. Він проводить і Сповідь (Таїнство Покаяння), під час якого людина щиро кається у своїх вчинках. Через молитву розрішення священник відпускає гріхи, даруючи благодать для оновлення життя та зцілення душі. Слідує Причастя (Євхаристія) – таїнство, що очищають душу та єднають людину з Богом.

Через Тайну Вінчання, священник єднає жінку з чоловіком назавжди. З молодої сім’ї народжується молоде покоління людей. Єдність чоловіка з його дружиною є найсильнішим зв’язком любові, яке відбувається на землі. Священник є той, який слухає всі скорботи своїх вірян та підтримує їх духовно і матеріально, щоб перенести легше тягари цього світу. Також священник відправляє християнина у молитвах на останні його дорозі до вічності, запечитує його гріб до останнього загального Воскресіння.

Але, священник є також людиною прихильною до спокусів цього світу, до щоденного гріха, і може багато разів помилитися, але через Духа Святого, якого отримав у Тайні Священства має святий обов’язок причащати вірянам з тим самим Духом та показати їм правдиву дорогу до вічності, так як навчає нас Святий Серафим Саровський: «Ціль нашого життя є здобути Духа Святого».                     

                                                                                          отець-радник Іван Юрча